Провинциал

(5 отзывов клиентов)

Если вас интересует, как жили Провинциалы (жители Прованса) в четырнадцатом веке — вы найдете немало интересных подробностей.

Если вы слышали об “Авиньонском пленении” пап, но до сих пор не интересовались тем, почему вдруг папский престол уехал из Рима — вам будет интересно прочитать об этом.

Вы хотите знать, как в Европе появились первые банки, и как церковь занялась мирскими делами — открывайте книгу.

Если экономика средневековья для вас абстракция, но вы хотели знать, “как это было на самом деле” — читайте “Провинциала”.

Личность или государство? Свобода творчества или следование установленным канонам? Верность иерархии или вольность в обращении с карьерой? Заповеди, смертные грехи, или собственные представления о морали? Чтение или почитание? Социальное одобрение или попытка построить свою жизнь самостоятельно?

Эти философские вопросы красной нитью проходят сквозь текст “Провинциала”.

Здесь вы можете ознакомиться с рецензиями.

Очистить

Описание

Это были времена, когда греческая культура и римская цивилизация были надежно похоронены и преданы забвению, а до появления титанов Возрождения оставалось более сотни лет.

Это были времена, когда черная смерть не только убивала, но и создавала атмосферу страха и безысходности.

Это были времена, когда люди практически не умели читать и считать, а рукописи были достоянием избранных.

Кажется, мрачные и скучные века, 

но одновременно…

Это были времена, когда греческая культура и римская цивилизация были надежно похоронены и преданы забвению, а до появления титанов Возрождения оставалось более сотни лет.
Это были времена, когда черная смерть не только убивала, но и создавала атмосферу страха и безысходности.
Это были времена, когда люди практически не умели читать и считать, а рукописи были достоянием избранных.
Кажется, мрачные и скучные века, но одновременно.
Люди умели “читать” камни, а величественные соборы рассказывали множество историй каждому пришедшему,
Итальянцы придумали банки, двойную запись, бухгалтеров и финансистов, времена, когда золотой флорин стал первой свободно конвертируемой валютой,
Дуэли защищали честь, а само слово честь еще не истерлось,
Европа рождалась, а великое чумное кладбище превращалось в ее колыбель,
Монастыри становились центрами прогресса — Силиконовой долиной, Голливудом, ЦЕРНом европейской цивилизации
В это время Папы перестали быть Римскими и переехали в Авиньон.

 

 

 

 

 

 

Дополнительная информация

Вид книги

Электронная книга, Бумажная книга

Категория
Теги
Артикул 409438

5 Отзывов на Провинциал

  1. 5 out of 5

    Юлія Джугастрянська

    Найкращий момент для знайомства з книжкою – це коли рукопис уже нічого не винен авторові, але ще не встиг обрости ґронами читацьких очікувань (справджених і не дуже). Середньовіччя в історії європейської цивілізації – схожа пора. Коли людський світ досі свіжий і невідстояний, але вже є, чим пробувати його на міцність і справжність. Бо у тебе завжди є ти сам.
    Так і робить головний герой роману «Провінціал» — Дефан із Вільнева, монах і філософ, гедоніст і відлюдник, трохи політик, трохи дослідник, трохи мавпа, трохи лис. Із його подачі читач отримає авторську версію європейського Середновіччя: картини й рецепти, книгозбірні й лікери, ал-горитм і ал-коголь, банківська система і футбол, тобто кальчо – усе це народжувалося саме тоді, і за невидимої участі самі-знаєте-кого. Або ні.
    За бажання можна перевірити: проїхатися авторськими маршрутами, позазирати в очі колодязям і портретам – вони всі реальні, матеріали Льоша збирав у подорожах, натхненний світовою класикою. Та значно цікавіше – відстежувати маркетингові й бізнесові моделі, зненацька запаковані в епізоди історії окремих країн так, що хочеться глибше дослідити…але не економіку, а історію. Таку, прикладну і з людським обличчям. Може, саме так і саме тому, як розповідає автор – було насправді?
    Спойлер: справжнє – завжди поза часом і простором, тобто – десь у тобі, читачу.

  2. 5 out of 5

    Свiтлана Осiпчук

    Книга, за якою стоїть велика і тривала праця автора. Книга, в якій багато про європейське Середньовіччя, тексти і культуру, монастирі і собори, міста і винаходи. На все це можна подивитися очима головного героя Дефана, сильної особистості із власними уявленнями про світ і справедливість. Густий, щільно наповнений сюжетом і деталями роман.

  3. 5 out of 5

    Алла Андреева

    Прекрасный роман, достоверно погружающий читателя в атмосферу Средневековья. Неспешно разворачивающееся действие полностью соответствует темпу жизни того времени. Герой романа — уникальная личность; он и полноценно проживает свою жизнь, и анализирует свой внутренний мир и свою эпоху со стороны. В моей личной библиотеке книга «Провинциал» занимает почетное место между «Игрой в бисер» Г.Гессе и «Иосифом и его братьями» Т.Манна

  4. 5 out of 5

    Oksamytka Blazhevska

    Гра у Середньовіччя
    От би існувала машина часу, і можна було б одного дня зазирнути у добу Відродження або ж гайнути у майбутнє. Поки що про таке можна мріяти і … читати у книжках. Ось там фантазія авторів гуляє на всю потужність. А ви хотіли б потрапити у Середньовіччя? При цій згадці у багатьох виникають негативні асоціації – якісь темні часи, от Відродження – то зовсім інша тема, бо розквіт мистецтва, а у Середньовіччі бушувала ще й епідемія чуми. І все – про Середньовіччя можна й не згадувати. А письменник Олексій Філановський у своїй дебютній художній книжці «Провінціал» зумів показати Середньовіччя таким, що про нього читати насправді цікаво. Атмосфера того часу подана із захоплюючими подробицями – ти неначе занурюєшся у ті події і розглядаєш усе з неймовірним захватом. Відчутно, що автор добре вивчив ту епоху, і думаю, що побував у тих місцях у Франції та Італії, які він з такою любов’ю змалював. Головний герой роману – Дефан, монах з монастиря Шартрез у Франції (до речі, цей монастир відомий своїм лікером і породою короткошерстих кішок), який зумів чимало змінити у свій час. Чи існував цей персонаж насправді? Під час читання я неодмінно зазирала у гугл, але той мовчав. Думаю, що це справді був вигаданий персонаж, в якому автор поєднав стільки всього неймовірного. Власне роман «Провінціал» — це роман-біографія Дефана в епоху Середньовіччя. Якби він потрапив у наш час, його історія була б зовсім іншою. Але він жив у 13-14 столітті і так багато зумів зробити за свого життя – мені здається, що це досягнення багатьох людей, сконцентровані в одному герої. Коли читала чергову історію з його життя, то неодмінно переказувала її своєму чоловіку, дивуючись проникливості і геніальності героя: уявляєш, це він вигадав парфуми і алкоголь, а як він додумався продавати дощечки для відпущення гріхів – ну це просто фантастика!
    Можна сказати, що це маркетинговий роман – настільки у ньому передані тонкощі продажів, піару і реклами (до речі, Олексій Філановський ще й є автором «Головної маркетингової книги» і «Гри в бренди»). Та й популярності конкретної особистості – Дефана, який справді став першовідкривачем і реформатором за свого життя. Уявіть собі ситуацію: прийшов Дефан купувати тканини на ринок, і побачив таке гарне хутро з верблюда, ще й таке дороге, що не кожен може собі дозволити, і як тільки купець дізнався, що перед ним Дефан, то віддав те хутро безплатно за умови, що Дефан буде згадувати його ім’я. І що ви думаєте: тканини, хутро, сукно цього купця стали користуватися нечуваною популярністю – рекомендація Дефана таки спрацювала. Монах, а згодом і камерарій Святого Престолу вмів добре помічати ті зв’язки і тенденції, завдяки яким можна здійснити свої бажання, зробити популярними певні речі і навіть збільшити казну чи то монастиря, чи то ордену картезіанців, чи то навіть скарбницю Святого Престолу. Усе це відбувалося дослідним шляхом, але наскільки цікаво було за цим спостерігати, дізнаватися про неймовірні відкриття Дефана і який шлях він до них пройшов.
    «Провінціал» — це інтелектуальний роман, який треба читати не поспіхом, а повільно, занурюючись у кожну історію з життя мудрого монаха, намагаючись відчути ту епоху і ті відкриття, які зробив Дефан. Там стільки роздумів на багато тем, що надихають на власні розмірковування. Особливо про славу. Чи згадає хтось про тебе і твої справи після смерті? Як зафіксувати свої досягнення під час життя, щоб тебе не забули?
    Центральна вісь роману, яка пронизує його наскрізь – це образ колодязя. Власне, все починається і завершується колодязем. Колодязь у монастирі Шартрез – як символ зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім. А темпоритмом роману є течія річки – здебільшого спокійна, але іноді із закрутами і водоспадами. Власне тому й цю книжку не потрібно читати швидко. Це зовсім не так динамічно, як у романах Дена Брауна, швидше як у книжці Домінік Фортьє «Книжкова обитель». Я думала, як це я прочитаю більше 400 сторінок, а потім не хотіла дочитувати, бо настільки поринула у читання, що не хотілося прощатися з героєм. Помітно, що насправді вона була значно довшою за остаточний варіант. Автору хотілося детально описати життя свого героя – такого звичайного і водночас неймовірної людини, яка може досягнути великих успіхів.
    Досить цікаво було дізнатися значення слова «провінціал» на початку книжки. Виявляється, провінціал – це не лише житель провінції, як багато хто думає, а ще й уродженець Провансу, історичної області на південному сході Франції, яку здебільшого асоціюють з лавандою, а також голова провінції чернечого ордену.
    І, звісно, у тексті не обійшлося без епідемії чуми. Як думаєте, що зробив Дефан? Так, він провів цей час в добровільній самоізоляції разом зі своєю коханою Фьорою (карантин так карантин). І так – він був доволі неординарною особистістю, який водночас шанував Божі заповіді і, як хитрий лис, знав, як їх майстерно порушувати. Дволикий Янус, не інакше. Або ж як Северус Снейп з серії книжок про Гаррі Поттера – про таких неоднозначних особистостей набагато цікавіше читати.

  5. 5 out of 5

    Ігор Бондар-Терещенко

    Цей роман – захоплювальна подорож в епоху, що тривала на рубежі Відродження, коли церква шукала нові шляхи впливу на світ, у чому їй допоміг такий собі Дефан. Богослов і філософ, раціоналізатор і реформатор, винахідник безготівкових розрахунків та успішних методів впливу на можновладців. Не дивно, що починав він послушником у монастирі, а завершив кардиналом. І на все мав вагомі аргументи – і в тлумаченні Святого Письма, й у фінансовій галузі, коли йшлося про «монетизацію» віри, оскільки «Петра почитали во всем католическом мире, а «Банка ди Медичи» пока еще не вел финансовых операций в таких широких масштабах». Тож унікальні угоди духовно-лицарських орденів з банками, просування друкарства і навіть винахід лікеру «Шартрез» — усе це був він, славний герой роману Дефан. Недаремно на початку його блискучої кар’єри батько казав синові: «Что-то подсказывает мне, что тебе суждено прославить Арк, Авиньон и весь Прованс. А когда это случится, ты должен помнить, что живешь не ради титулов и славы, а ради свободы и счастья — для себя и других». Так воно і сталося, адже наш герой своєю працею як на благо церкви, так і для розвитку рідного краю довів, що іноді духовне не розходиться з мирським. Тим паче якщо сповідує такі істини побожна і глибоко переконана у своєму покликанні людина, якою був сам Дефан.

Добавить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован.